/Files/images/foto_shkoli/IMG-7d9f1152d5af1c206224ecf20f7a185d-V.jpg

З 27 лютого по 3 березня у Греблянській гімназії проходив Тиждень психології. З метою покращення соціально - психологічної адаптації та особистісного розвитку в інклюзивних класах проведені тренінги, де учні переосмислювали власне ставлення до грошейта їхньої психологічної складової,вчилися досягати успіху, шукати раціональні шляхи використання грошей, приймати важливі фінансові рішення для того, щоб стати успішними.

/Files/images/den_dnannya__den_valentina/зображення_viber_2023-03-05_18-17-29-723.jpg

/Files/images/den_dnannya__den_valentina/зображення_viber_2023-03-05_17-58-43-867.jpg /Files/images/den_dnannya__den_valentina/зображення_viber_2023-03-05_17-58-43-956.jpg

/Files/images/den_dnannya__den_valentina/зображення_viber_2023-03-05_18-00-06-888.jpg /Files/images/den_dnannya__den_valentina/зображення_viber_2023-03-05_18-00-06-990.jpg /Files/images/den_dnannya__den_valentina/зображення_viber_2023-03-05_18-01-26-243.jpg /Files/images/den_dnannya__den_valentina/зображення_viber_2023-03-05_18-01-25-994.jpg

/Files/images/den_dnannya__den_valentina/зображення_viber_2023-03-05_18-01-26-413.jpg

/Files/images/psiholog/IMG-4ab0c16ea6a4c6199e9e916344be9d9d-V.jpg /Files/images/psiholog/IMG-b29bcaf6c68a2a393d2d361d0bc75dce-V.jpg /Files/images/psiholog/IMG-2e522c5b3d3e721c7458ebd4fe64b449-V.jpg /Files/images/psiholog/IMG-b557db0f7182428cebb75d4a2081fe7a-V.jpg /Files/images/psiholog/IMG-1178ba9396c2cf3a6169bc0163f36cb8-V.jpg /Files/images/psiholog/IMG-c290736b3b8b6c6b078def47b6077cb9-V.jpg /Files/images/psiholog/IMG-9149fe90da3350731976f8a9a34d1e33-V.jpg

Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою?

Перед початком уроку:

• Готуйтеся!

• Ретельно вивчайте матеріал.

• Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

• Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.

• Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

• Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

• Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу,не хвилюйтеся.

Під час уроку:

• Уважно прочитайте завдання.

• Розподіліть час на виконання завдання.

• Сядьте зручно.

• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.

• Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

Поради психолога: ще не дорослі, але вже не діти.

Підлітковий вік – це той поріг, за яким починається самостійне життя. Цей період часто називають "філософським”. Характерна його риса – бурхливий розвиток самосвідомості. Іде процес поглибленого самоаналізу, оцінювання своїх здібностей і якостей, пошук відповіді на найважливіші та найскладніші питання життя.

Дорослі жадібно прагнуть осмислити не тільки світ зовнішній, а й, передусім по-новому й незвичайно починає звучати для них магічне слово "самовдосконалення”. І вони охоче, хоч і не завжди вміло, займаються самопізнанням та самовихованням. У цьому потрібна допомога дорослого. Надійного дорослого, який розуміє і якому хочеться вірити, якому цікаві вони як особистості.

Потрібні й ровесники, ці своєрідні психологічні дзеркала – правильні і спотворюючі, щоб, дивлячись у них, бачити себе.

Людині, щоб почувати себе впевнено, потрібні інші люди. Не випадково надзвичайно важливе місце в самовдосконаленні посідає опанування навичками спілкування. Іспити інколи спричинять стан постійного психофізичного напруження, що негативно впливає на здоров’я, щастя та успіхи учнів.

Ось кілька засобів подолання стресу, тривожності лише за 3 хвилини.

Кожен може навчитися керувати собою, оволодівати мистецтвом самодопомоги та витривалості у стресових ситуаціях.

Перший засіб.

Чарівне слово.

Повторення простих тверджень дозволяє подолати емоційне напруження.

Ось наприклад:

-зараз я почуваю себе краще;

-я можу повністю розслабитися, а потім швидко зібратися;

-я можу керувати своїми внутрішніми почуттями;

-я подолаю напругу будь-коли, якщо забажаю;

-життя досить швидкоплинне, щоб витрачати його на хвилювання.

Придумайте свої особисті твердження. Вони повинні бути коротенькими і позитивними. Дуже важливим є повторення. Повторюйте їх щодня по кілька разів. Спробуйте використовувати різні твердження, зупиніться на тих які вам найбільше допомагають.

Другий засіб.

Ваші позитивні якості.

Складіть перелік ваших безперечно позитивних якостей.

Наприклад:

-Я хороший товариш;

-Я досяг деяких успіхів у навчанні;

-Я допомагаю оточуючим.

-Я визнаю свої помилки.

-Я досить приваблива людина.

-Я талановита людина.

-Я намагаюсь жити в моральній чистоті й бути добрим до людей.

-Я став краще розуміти себе.

Напишіть цей перелік на аркуші паперу і завжди беріть його з собою. Коли ви почуваєте себе невпевнено, відкрийте аркуш та сконцентруйте увагу на своїх сильних якостях. Ще краще, якщо є можливість розповісти собі це вголос. Це значно посилить вашу впевненість у собі.

Третій засіб.

Приймати самого себе.

Приймати себе – це підтримувати, виявляти турботу та відкрито цінувати ту людину, якою ви є. Треба завжди дарувати любов собі, це обов’язково принесе позитивні наслідки.

Зупиніться на хвилину і подумайте про те, що ви повинні подобатися і собі теж. Скажіть уголос або подумайте: "Я турбуюся про себе, моє щастя дуже важливе для мене. Я хочу підтримати себе і зробити все якнайкраще. Я хочу для себе по-справжньому гарного життя. Я завжди можу собі допомогти.”

І ще один момент, на який хотілося б звернути увагу.

Чи багато людині потрібно для щастя? "Я народився – і цього достатньо”, - так вважав Альберт Ейнштейн. Але багатьом з нас треба більше. Інколи так багато, що щастя стає примарним. Ми ставимося до себе так, як ставляться до нас наші батьки. Якщо дитина відчуває, що любов батька і матері не безкорисна і дарується як нагорода за зразкову поведінку та успіхи у навчанні, то з часом вона і сама стає стосовно себе на позицію батьків Тоді "успіх і оплески” стають єдиною основою для самоповаги і любові до себе. І життя перетворюється на постійну боротьбу за те, щоб її досягнення визнали люди, суспільство. Проте повага і любов потрібні кожному, а не тільки відміннику та суперлюдині.

Є багато засобів, які дають змогу досягти внутрішньої рівноваги, не відчувати дискомфорту, не переживати стресових ситуацій, треба лише почати працювати над собою.

/Files/images/145128.jpg

За статистикою зі знущаннями в школі стикаються 49% дітей в Україні. І 36% з них не розповідають про це ні вчителю, ні батькам. Діти переживають буллінг мовчки, бо не вірять, що дорослі можуть допомогти їм у цій ситуації.А ви знаєте, як реагувати, якщо дізнаєтеся, що вашу дитину обзивають в школі? Що порадити, щоб вона могла вийти з конфлікту з гідністю?Поради: «Не звертай уваги», або «Дай здачі» — не в рахунок. Жертві буллінга важко не звертати уваги на те, що заподіює біль і приниження. І дати відсіч не кожній дитині під силу.У статті «Цькування в школі: що може зробити дитина, щоб зупинити шкільний буллінг» писали про зарубіжний досвід боротьби зі знущаннями в школі. Ці поради більше підходять для учнів середньої та старшої школи.Молодшим школярам складніше впоратися з психологічним насильством у школі. В силу віку їм важко визначити мотиви агресора і проявити витримку. Тому і поради, що робити якщо обзивають в школі, повинні бути трохи в іншому ключі.Сімейний і дитячий психолог Людмила Петрановська у своїй книзі з порадами для дітей «Що робити, якщо...» присвятила шкільному буллінгу окрему главу. У ньому просто і доступно розповідається, чому деяким дітям так хочеться ображати інших, які діти стають жертвою буллінга, і як реагувати на агресію і обзивання.Хто і чому стає агресором і знущається над ровесникамиПоясніть дитині, що причина знущань зовсім не в ній, а в характері тих, хто її ображає.У будь-якому колективі знаходяться люди, які отримують задоволення, коли змушують інших страждати. Вони можуть робити це з різних причин.Можливо, тому що самі переносили багато образ, і тепер виливають свій біль на інших. Можливо, вони в глибині душі не впевнені в собі, і, щоб оточуючі не бачили їх слабкості, намагаються придушити когось і отримати перевагу.Такі люди не проявляють агресію, якщо оточуючі дають їм відсіч. Якщо за їхню жертву є кому заступитися. Але, якщо дружніх відносин немає, і в класі кожен сам за себе, агресор дуже швидко вибирає собі жертву.Тобто, перший секрет боротьби зі знущаннями в школі — знайти друзів, які будуть поряд, коли кривдник вирішить повправлятися в дотепності. Удвох або втрьох простіше дати йому відсіч, ніж поодинці.Кого найчастіше обзивають в школіЯкщо жертву шкільних знущань спитати, чому саме її стали обзивати у школі, вона, швидше за все буде шукати причину саме в собі.Нестандартний зріст або вага, колір волосся, окуляри, «чіпляюче» прізвище — агресор може що завгодно зробити основою для буллінга. І жертва починає думати, що причина дійсно в ній.Такий напрямок думок тільки закріплює позицію жертви, тому важливо пояснити дитині, що це не так.Запитайте у дитини: чи справді вона вважає, що чиясь зовнішність, або фізичні якості дають привід принижувати і ображати людину?Поясніть, що агресор чіпляється до того, хто емоційно реагує на його кпини. Саме ця реакція — те, чого він домагається своїми обзиваннями. Немає реакції – нема знущань.Людмила Петрановська пише:«Це схоже на одну злу гру, в яку іноді люблять грати діти. Віднімуть у кого-небудь шапку або іншу річ – і кидають один одному по колу. А бідолаха кидається між ними, намагається відібрати, просить, злиться, але завжди не встигає. Шапку кидають далі, і всім дуже смішно. Крім того, чия шапка.Що можна порадити? Піти у секцію баскетболу і навчитися ловити шапки на льоту? Така собі порада. Тому що справа не в тому, добре чи погано він ловить. Справа в тому, що він ЛОВИТЬ. Тобто погоджується грати в погану гру.Адже грають насправді не в шапку. Грають у нього. Всі веселості гри – в його сльозах, гніві, безпомічних стрибках. І чим більше жертва намагається відібрати шапку, тим більше задоволення кривдників.Тому найрозумніше в такій ситуації – НЕ ГРАТИ. Розвернутися і піти. Навіть якщо річ дуже потрібна. До речі, коли жертва йде, кривдники часто відразу втрачають інтерес і кидають річ, а то і віддають прямо в руки – адже вона їм не потрібна насправді.Якщо річ була цінна і тобі її не повернули, скажи про це батькам, – це їх гроші були витрачені на покупку, і вони мають право вимагати їх повернення»Підкажіть дитині правильну установку поведінкиНе втрачати голову, коли тебе обзивають, дійсно, важко. Підкажіть дитині спосіб, як легше тримати себе в руках, і не видати кривдникові реакцію, якої він домагається.Головне: тримати в голові думку, що всі ці образливі слова ніяк не відносяться до особистості дитини. Натомість кажуть, що у кривдника є багато проблем у житті.Якщо у відповідь на образливі слова дитина почне сперечатися, відповідати такими ж образами, плакати, погрожувати або кидатися в бійку — все це не допоможе.Що допоможе тримати в голові думку, що від чиїхось злих слів сам дитина не стає гірше, не перетворюється на того, ким її дражнять. Від слів взагалі нічого не відбувається.Щоб легше було зберігати витримку, можна спробувати уявити ситуацію, як кіно. Уявити, що дитина дивиться з боку, захоплюється витримкою головного героя (себе), і дивується дурості і безглуздій поведінці його кривдника.Представивши ситуацію з боку, дитина переносить фокус уваги (це не зі мною відбувається), і може не приймати нападки близько до серця.Людмила Петрановська пише:«Якщо вдалося зберегти спокій, ти можеш повести себе правильно. Наприклад:

· Позіхнути («Нудно-то як...»)Посміхнутися («Я так радий, що вам весело!»)· Перевести увагу на кривдників («Так, я знаю, що тобі подобається говорити так»)· Дати дозвіл («Обзивайтесь на здоров'я»)· Все перевернути («А ви ще можете?»)Спочатку кривдники можуть розійтися. Спробують кричати голосніше і більш образливо. Але якщо продовжувати зберігати спокій, їм швидко набридне. Тому що вони будуть схожі на мосьок, які гавкають на спокійного-спокійного слона.

Справжніх винуватців, тих, хто затіває, мало. Один-два на весь клас. Інші діти приєднуються до них, не подумавши. Їм просто спочатку здається, що це дуже весело – показувати на когось пальцем, повторювати образливі слова і сміятися.Поки ти жертва, вони думають, що саме так і треба з тобою робити. Але якщо ти будеш вести себе правильно, вони відчують себе ніяково. Можливо, їм навіть стане соромно. А хтось з них, можливо, почне поважати тебе і захоче з тобою дружити».

Кiлькiсть переглядiв: 365

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.